Сірий, абрикосовий і коричневий той-пудель: відтінки

Три окраси той-пуделя викликають найбільше запитань «а він таким і залишиться?»: сірий (сріблястий), абрикосовий і коричневий. Сіре цуценя народжується чорним. Абрикосове може вирости на тон світлішим за ту пухнасту кульку, яку ви побачили у вісім тижнів. Коричневий зазвичай зберігає колір, якщо тільки не несе ген, який до двох років перетворює його на «каву з молоком». Цей гайд саме про ці зміни: як кожен окрас виглядає в цуценяти й у дорослого собаки, що стоїть за зсувом на рівні генетики і що каже стандарт FCI. Повну палітру і рідкість дивіться в нашому гайді окраси той-пуделя; тут ми докладніше розбираємо три відтінки, які змінюються найсильніше. Стаття є частиною нашого повного гіда про породу той-пудель.

Три окраси, два різні сценарії

Окрас	У 8 тижнів	У 2 роки	Що стоїть за зміною
Сірий (сріблястий)	Чорний, іноді зі світлішою мордочкою після стрижки	Від світло-сірого до середньо-сірого, рівний	Прогресуюче посивіння прибирає чорний пігмент
Абрикосовий	Часто темніший і яскравіший, ніж залишиться	Теплий золотистий, іноді близько до кремового	База e/e, гени-модифікатори інтенсивності, сонце
Червоний	Від темного махагону до мідного	Тримається в добрих лініях, в інших іде в абрикосовий	Та сама база, сильніші модифікатори
Коричневий	Темний шоколад, коричнева мочка носа	Майже завжди лишається шоколадним; деякі м'якшають	Локус B; «кава з молоком», якщо є ген освітлення

У цій таблиці відбуваються дві різні речі. Сірий окрас і «каву з молоком» створює ген, який із часом вимиває пігмент із темної шерсті. Абрикосовий, червоний і коричневий лишаються окрасами зі стабільним пігментом, але їхній відтінок зсувається під час зміни цуценячої шерсті на дорослу, від сонця і залежно від сили ліній. Перший процес помітний і передбачуваний, другий тонкий і залежить від батьків.

Сірий і сріблястий: народжується чорним, світлішає до двох років

Сірий той-пудель не з'являється на світ сірим. Цуценята народжуються чорними, і недосвідченому оку приплід майбутніх сріблястих здається приплодом чорних. Першу підказку заводчики зазвичай отримують, коли приблизно в шість тижнів цуценятам підстригають мордочку й лапи: у цуценяти, яке буде світлішати, коротка шерсть на морді нерідко показує світліший, сталевий підтон, поки корпус ще чорний. Далі колір світлішає від кінцівок до корпусу. Темп у кожного собаки свій, але зазвичай до шести місяців морда й ноги вже помітно сірі, до року корпус їх наздоганяє, а ближче до другого дня народження собака виходить на свій остаточний відтінок, від світлого платинового до середнього сірого.

У стандарті FCI цей окрас називається сірим; заводчики й покупці кажуть «сріблястий». Хоч як його називати, пігмент мочки носа, губ і повік лишається чорним, а очі темними, і це один зі способів відрізнити сріблястого від світлого коричневого. Деякі заводчики називають «блакитним» сірого, у якого освітлення зупинилося на темному графітовому тоні.

У загальних рисах прогресуюче посивіння поводиться як домінантна ознака. Досить однієї копії, тому сріблястий батько в парі з чорним може дати сріблястих цуценят, а двоє чорних, які гена не несуть, не дадуть. Той самий ген на коричневій шерсті дає «каву з молоком» або сріблясто-бежевий замість сірого. Нічого з цього не видно у восьмитижневого цуценяти; це видно в батьків і в попередніх приплодах. Чорний той-пудель, у якого у вісім-десять років сивіє морда, не стає сріблястим: це звичайне старіння, і далі морди воно не йде.

Абрикосовий: світлий край червоного, і чому він світлішає

Абрикосовий і червоний це один окрас різної інтенсивності. Обидва спираються на рецесивну базу e/e, яка перемикає шерсть на червоно-жовтий пігмент, а набір генів-модифікаторів вирішує, чи виглядатиме результат як блідий абрикос, насичений абрикос чи справжній червоний. Тому абрикосове цуценя може з'явитися у приплоді від двох червоних, і тому слово «абрикосовий» покриває все від теплого золотистого до майже кремового.

Більшість абрикосових цуценят народжуються трохи темнішими, ніж виростуть, і зміна приходить двома хвилями. Перша хвиля припадає на зміну цуценячої шерсті на дорослу, яка в той-пуделя зазвичай відбувається приблизно між дев'ятьма і вісімнадцятьма місяцями: м'який цуценячий пух замінюється щільнішим дорослим завитком, і нова шерсть нерідко відростає на тон світлішою. Друга хвиля приходить ззовні. Сонце випалює кінчики червоної або абрикосової шерсті, тому собака, що проводить літо на балконі у Валенсії, до вересня виглядає блідішим, ніж у березні, і знову темнішає після стрижки, коли вигорілі кінці зістригають.

Наскільки сильно освітлиться абрикосовий, залежить від ліній. Одні родини тримають насичене золото все життя, інші до трьох-чотирьох років ідуть у кремовий. Найнадійніший орієнтир: побачити дорослих батьків і собак із минулих приплодів у два роки. Генетика рудої гами і те, як зберегти червоний насиченим, розібрані в нашому гайді червоний той-пудель.

Коричневий: печінковий пігмент, а не просто темна шерсть

Коричневий відрізняється від двох інших за своєю природою. У сірого чорний пігмент поступово вимивається; в абрикосового червоний пігмент просто має певну інтенсивність. У коричневого чорний пігмент змінений хімічно: собака, що отримав рецесивний коричневий алель від обох батьків (b/b у тому, що генетики називають локусом B), виробляє коричневий еумеланін скрізь, де інакше виробляв би чорний. Тому коричневий ніколи не буває лише кольором шерсті. Мочка носа, губи, повіки й подушечки лап у нього печінкового кольору, а не чорні, очі зазвичай світліші, темно-бурштинові, а не темно-карі. Шоколадна шерсть із вугільно-чорним носом означає не коричневого, а, найімовірніше, дуже темного червоного пуделя.

Оскільки алель рецесивний, двоє чорних батьків можуть дати коричневих цуценят, якщо обоє його несуть, а двоє коричневих собак без прихованої червоної бази дадуть коричневих цуценят. Коричневий народжується коричневим і в більшості собак лишається впізнавано коричневим: відтінок може трохи потеплішати чи посвітлішати після виходу дорослої шерсті, сонце може дати кінчикам рудуватий відлив, але колір загалом не змінюється. Виняток становить коричневий, який несе ще й ген освітлення. Такий собака за ті самі два роки, що й сріблястий, світлішає до «кави з молоком» або до сірішого сріблясто-бежевого. Обидва зберігають коричневий ніс і темно-бурштинові очі, і так освітленого коричневого відрізняють від кремового чи блідого абрикосового.

Стандарт просить теплий, досить темний і рівний коричневий; світлі бежеві тони судді не вітають, хоча на роль домашнього улюбленця це не впливає.

Що приймає стандарт FCI

Стандарт FCI на пуделя (№ 172) описує суцільні окраси породи як чорний, білий, коричневий, сірий і палевий, причому палевий поділяється на помаранчево-палевий, тобто абрикосовий у звичайній мові, і червоно-палевий, тобто червоний. Усі три окраси цього гайда, отже, стандартні; «сріблястий» слугує просто побутовою назвою сірого. З 2024 року в стандарті є й група «інші окраси» для партіколор, фантомних (із підпалинами), триколор і тигрових собак; ці малюнки описані в нашому гайді про окраси. Для домашнього улюбленця це майже не має значення, і навіть на виставці важливо, щоб дорослий відтінок був рівним і чистим, а не те, скільки часу він формувався.

Як передбачити дорослий окрас до вибору цуценяти

1. Подивіться на батьків у дорослому віці. Двоє собак трьох років, усе ще насичено абрикосові, є найкращим знаком того, що їхні цуценята втримають колір. Якщо в заводчика є лише цуценячі фото, запитайте чому.
2. Запитайте про минулі приплоди. Торішні цуценята в рік або два показують, що ця пара дає насправді.
3. Перевірте пігмент, а не лише шерсть. Ніс, губи, повіки й подушечки лап показують, чорний у цуценяти пігмент чи коричневий, і це не змінюється.
4. Подивіться на підстрижену мордочку. У шість-вісім тижнів коротка шерсть на морді чесніше показує, куди йде окрас, ніж пухнастий корпус.
5. Прочитайте окраси в родоводі. Сірі або «кава з молоком» бабусі й дідусі означають, що ген освітлення є в родині, і варто спитати, чи успадкували його батьки.
6. Прийміть діапазон. Погоня за одним точним відтінком веде до розчарування; вибір заради родини окрасу (сріблястих, абрикосових, коричневих) реалістична.

Чи змінює окрас догляд

Майже ні. Усі три окраси носять ту саму кучеряву, майже нелинючу пуделячу шерсть, яку стрижуть кожні чотири-шість тижнів, як будь-яку іншу. Абрикосовий, червоний і коричневий вигорають на сонці, тому тінь улітку й м'який шампунь, що зберігає колір, допомагають тримати тон. Сам по собі окрас не визначає здоров'я собаки. Для здоров'я цуценяти важливіші батьки з тестами здоров'я й умови, в яких росте приплід, хоч би яким був окрас.

Якщо вас не відпускає один із цих відтінків, поставте заводчику запитання вище. Перші тижні вдома однакові за будь-якого окрасу; вони описані в нашому гайді цуценя той-пуделя.